Місіс Делловей

Книжка розгортається впродовж цього одного дня, стежачи не лише за Клариссою, а й за незнайомцями, які проходять тими самими вулицями під тим самим небом. Чільне місце серед них посідає Септімус Воррен Сміт, молодий ветеран, чий скалічений війною розум вичитує таємницю й жах у рекламному написі, викладеному димом угорі, тимчасом як його дружина Реція безпорадно стоїть поруч. Ці два життя ніколи по-справжньому не перетинаються, та все ж відлунюють одне одному — господиня, що готує свій вечір, і солдат, до якого не годен дістатися жоден лікар, — поки спогади, смертність і втрачена любов брижаться під блискучою поверхнею міста.

Вулф пише зсередини своїх героїв, дозволяючи одній думці переливатися в іншу: Пітер, який досі подумки переграє давню відмову, Річард, який повертається додому з квітами, хоч і не може вимовити потрібних слів, поважний сер Вільям Бредшоу, який проповідує своє євангеліє пропорції. Ця проза ніжна до звичайних радощів і нещадна до відполірованих поверхонь, за якими люди ховаються, аби вижити.

Це роман про те, як багато може вмістити один-єдиний день — зламаний фонтан, колона хлопчиків, що марширують, зелена сукня, полагоджена до прийому, життя, зважене на терезах чужої долі. Для кожного читача, якому цікаво, як уся погода душі може пройти крізь один пополудень у Лондоні, двері стоять відчинені.