Портрет Доріана Грея
Читайте Портрет Доріана Грея автора Оскар Вайлд у двомовному виданні англійська–українська — адаптоване читання з паралельним текстом і озвучкою. Доступно на рівнях CEFR A2, B1, B2 і C2.
Про цю книжку
У майстерні, просякнутій пахощами троянд і золотавого цвіту бобівника, де далекий гул Лондона звучить, наче органна нота, художник на ім’я Безіл Голворд завершує найкращий портрет свого життя. На ньому — Доріан Грей, юнак такої вроди, що Безіл вклав у полотно власну душу. У цю затишну кімнату впливає лорд Генрі Воттон, млявий і цинічний, озброєний філософією, яка визнає молодість єдиним, що варто мати. Молодість! Молодість! У світі немає геть нічого, крім молодості!
— виголошує він, і Доріан, дослухаючись, відчуває, як на радість першого споглядання власної краси накочується новий, невідомий досі жах.
Доступні видання
Прочитати уривок
The studio was full of the rich smell of roses.
Майстерню наповнював густий запах троянд.
When the light summer wind moved through the trees in the garden, a heavy scent of lilac came through the open door.
Коли легкий літній вітер шелестів у деревах у саду, через відчинені двері долинав п’янкий запах бузку.
Sometimes a lighter, more delicate smell of pink-flowering thorn came through too.
Іноді долинав також легший, ніжніший запах рожевого цвіту глоду.
Lord Henry Wotton was lying on a sofa covered with Persian saddlebags, in the corner of the room.
Лорд Генрі Воттон лежав на софі, вкритій перськими кілимовими торбами, у кутку кімнати.
As always, he was smoking many cigarettes.
Як завжди, він курив багато цигарок.
From where he lay, he could just see the golden-yellow flowers of a laburnum tree.
З місця, де він лежав, він ледве бачив золотисто-жовті квіти ракитника.
The branches shook, looking too weak for such beautiful flowers.
Гілки тремтіли, і здавалося, що вони надто слабкі для таких гарних квітів.