Франкенштейн

Це Віктор Франкенштейн, молодий женев'янин, чиє захоплення природничою філософією в Інгольштадті переростає в одержимість. Він відкриває таємницю оживлення неживої матерії й за місяці потаємної праці створює живу істоту з решток, зібраних у склепах і анатомічних залах. Однієї похмурої листопадової ночі тьмяне жовте око розплющується. Охоплений жахом від того, що він створив, Віктор тікає від власного витвору.

А потім озивається й сама істота. Вигнана, зацькована, вона вчиться мови й скорботи, підглядаючи за бідною родиною крізь шпарину в стіні хатини, і поступово усвідомлює, ким вона є і чого її позбавили. Я мав би стати твоїм Адамом, — каже вона своєму творцеві, — та натомість я — занепалий янгол, якого ти без жодної провини гониш від щастя. Її вимога до Віктора проста й страшна, а суперечка між ними точиться навколо любові, самотності й того, хто кому й що завинив.

Мері Шеллі написала готичну повість, яка на кожному кроці читається як притча про мораль, — на тлі грозових блискавиць над Женевським озером, льодовиків Шамоні й безкінечної білі полюса. Під жахом і піднесеним криється питання, що так і не знаходить остаточної відповіді: хто ж із цих двох — творець чи створіння — і є справжнім чудовиськом.