Повернення Тарзана

Із паризьких салонів дія переноситься до залитих місяцем пустель Алжиру, до козячих наметів, що світяться на жовтому піску, — примарний рай на примарному морі, — і врешті до джунглів, де народився Тарзан. Едгар Райс Берроуз змальовує його як двох людей водночас: стриманого паризького джентльмена, який дозволяє дуелянтові стріляти в себе, не піднімаючи власного пістолета, і первісне створіння, чия тонка оболонка цивілізованості може відпасти, наче крихка шкаралупа. Довкола нього рухаються мстивий змовник Рокофф, щоразу в новому обличчі, і вірний француз Д’Арно, який приносить тяжкі звістки. А ще є Джейн Портер, приречена на шлюб, якого вона не хоче, і водночас потягнена до чоловіка, якого вважає мертвим.

Це пригода, розказана від щирого серця, — двобої й засідки, лев, убитий ножем, загублене місто золота і герой, роздертий між двома життями, які так нелегко примирити. Є мить, коли оповідач затримується на дикунській коронації Тарзана, аби уявити, як його цивілізовані друзі стають перед цим преображеним королем, — і в цій паузі книга зупиняється, щоб зважити, чого коштує така свобода. Для читача, який хоч колись почувався затиснутим між тим, хто він є, і тим, де його місце, ці двері тут стоять відчиненими.